Мало хто з російських політиків викликав таку повагу. Мало кого з них проводжали в останній шлях з такою щирою скорботою та відчуттям непоправної втрати. І мало кого з них називали великим громадянином. Він очолив зовнішню розвідку незадовго до розпаду Радянського Союзу та врятував цю спецслужбу від знищення. Він став міністром закордонних справ та заклав основи дипломатії сучасної Росії. Він був академіком, і він же здійснював секретні місії, кожна з яких могла б стати сюжетом для шпигунського роману. Але людина, яку всі бачили на телеекрані, не мала нічого спільного з тим Примаковим, яку знали та любили друзі та рідні. Письменник Леонід Млечин присвятив багато років вивченню цієї яскравої, талановитої, неординарної особистості. Його навіть називають «офіційним біографом Примакова». У цій книзі Євген Максимович постає таким, яким він був у реальному житті. І автор намагається відповісти на запитання, яке вважає головним: чому Примаков не став президентом країни?