Кінець XII століття – час фундаментальних змін у середньовічному суспільстві: крах ідеї хрестових походів, взяття Єрусалима Саладіном, походи Фрідріха Барбаросси до Італії, розкол у Церкві. У цей нелегкий час Папський Престол займав Олександр III, інтелектуал, який обізнаний у тонких питаннях канонічного права і намагався примирити інтереси ворогуючих європейських держав. Папа-миротворець зумів подолати церковну схизму, через тривалі переговори знайшов компроміс з амбітним імператором, а вершиною його діяльності став Третій Латеранський Собор, який сильно вплинув на світогляд наступних поколінь. Не будучи прихильником теорії цезарепапізму, Олександр III поєднував у собі риси далекоглядного державного діяча та освіченого пастиря Церкви; його турбота про мирське та духовне принесла свої плоди: у Європі встановилася політична стабільність.