У радянській історичній літературі ім'я Бориса Володимировича Анненкова, який пройшов шлях від сотника 1-го Сибірського козачого імені Єрмака Тимофєєва полку до командувача Семиреченської армією,— завжди супроводжувалося самими принизливими епітетами, а його справи характеризувалися як бандитські. «Яскрава за своїм неподобством фігура», «звір», «чорний герой Громадянської війни, що закидав свій кривавий шлях черепами і кістками десятків тисяч трудящих Росії», «кумир усього білогвардійського накипу» — так писали про нього радянські історики. І все-таки хто ж він, блискучий отаман, названий бандитом, надією буржуазії, переконаним монархістом? Чи були у нього особливі причини боротися за відновлення монархії, що впала? Чи справедливі пред'явлені йому звинувачення? Чи правдиві легенди про нього? Про це розповідає книга В.А. Гольцева.