Все-таки вона вижила і дісталася рідного дому... До неї це не вдавалося нікому з тих дівчат, які, як і Роза Ібрагімова, вирушивши з гастролями танцювального колективу до Туреччини, виявилися безправними рабинями в страшному притоні... І тепер Роза і її мати ховалися, не з'являючись на очі друзям та близьким. Вони продали будинок, мріючи виїхати з рідного міста, втекти. Що змусило їх таїтися і так поспішати – було незрозуміло. Вночі напередодні від'їзду їх убили. Пізніше оперативники знайшли загадкову записку, яку Роза сховала під подушкою, і вона не потрапила на очі вбивцям. Але кому записку адресовано? Кого дівчина хотіла попередити? Тоді ще ніхто і не припускав, що її послання виявиться ниточкою до банди работоргівців двадцять першого століття…