Сучасне та закордонне книговидання ще з 1980-х років поповнювалося таким типом літератури, як «Oral history», тобто «усні історії». Це тип мемуарів, які мінімально редаговані і націлені передати мову автора та його тип мислення в абсолютно первинній комунікативній манері. Мемуари Володимира Миколайовича Єфремова містять своїх героїв та антигероїв, чітку географічну та хронологічну прив'язку, при цьому вони зовсім не домислені художньо – вони фотографічно контрастні. Читачеві ж пропонується подивитись на описувані події не тільки з точки зору оціночної, але і як можливість почути непростий час з різних ракурсів, з роботою для своєї душі - пам'ятати і відчувати час. Містить нецензурну лайку.