Книга спогадів Костянтина Михайловича Симонова (1915–1979), одного з найвідоміших радянських письменників, автора трилогії «Живі та мертві» та багатьох хрестоматійних віршів воєнної доби («Жди меня», «Ти пам'ятаєш, Альоша, дороги Смоленщини») та ін), наповнена роздумами про складнощі та протиріччя його епохи. У ній розповідається про дитинство, юність, становлення особистості автора, про його зустрічі з І. В. Сталіним, Г. К. Жуковим та іншими відомими воєначальниками, з якими Симонов був знайомий ще з часів військового конфлікту на Халхін-Голі, а також з І. Буніним, І. Еренбургом, А. Твардовським, В. Луговським, Н. Хікметом, Ч. Чапліном, В. Пудовкіним та іншими діячами літератури та мистецтва. Книгу склали мемуарні нариси різних років, а також остання і найвідвертіша книга письменника — «Очима людини мого покоління».