Ця книга є спільною працею Бориса та Людмили Заркуа – двох «молодих» людей, яким по 83 роки кожному. У цій книжці вони діляться невигаданими історіями про військове дитинство та повоєнні роки. Також книга містить поетичну творчість Бориса Заркуа. Автори вважають своїм громадянським обов'язком передати естафету пам'яті про ті роки своїм дітям, онукам, правнукам і всім тим, хто продовжує шляхетну справу пошуку та ідентифікації та інформування можливих родичів про зниклих героїв безвісти.