Коли колись єдина імперія входить у епоху змін; коли в королівстві, що відкололося від неї, в приватній власності виявляються армія, закони і податки, а в самій імперії, як і раніше, вважають, що в країні не повинно бути ні багатих, схильних до незалежності, ні бідних, схильних до бунтів; коли в королівстві сеньйори дивляться на життя, як на поєдинок, а в імперії вважають, що вільна людина – це не раб, не серв, не кріпак, і взагалі людина, яка не залежить жодним чином від приватної людини, а залежить безпосередньо від держави; коли партії спадкоємця та імператриці зчепилися не на життя, а на смерть, тоді прибулець із зірок Клайд Ванвейлен може занадто пізно виявити, що він – не гравець, а фігурка на дошці, і що під словами «закон», «свобода» і « держава» він розуміє дещо зовсім інше, ніж його партнери з гри в Сто Полів.