Ілля Рейдерман – один із останніх з корабля великої російської поезії, що тривали традиції золотого та срібного віку. Себе він називає поетом-нелауреатом: несуєтне життя в «провінції біля моря» і зосереджену роботу думки і душі він віддав перевагу мельканню в літературних колах столиці. І вважає, що інакше він не зміг би написати багатьох своїх віршів. У можливому виграші – майбутній читач, але сам «занурений у невідомість» автор – у деякому програші. Його ранні твори співчутливо слухали Павло Антокольський, Ганна Ахматова, Анастасія Цвєтаєва, Андрій Сергєєв, тепер же видавці в пошуках автора передмови до книги обраного, підготовленої до 80-річчя поета, вирішили дати цілих три невеликі відгуки – Письменника, Літературознавця, Філософа. Завершує книгу велике «інтерв'ю із самим собою», в якому цікаві знайдуть відомості про творчу позицію та шляхи поета. Раніше з корабля, що зазнав аварії, кидали в море пляшку. Тепер у цій ролі виступає Книжка. Автор цієї книги, філолог і журналіст, філософ і музичний критик, ще в юності, замість того, щоб захопитися чимось авангардним, зрозумів, що його справа – продовжувати традицію. У його книзі – безліч віршів під епіграфами, особливо з улюбленого ним Мандельштама. Епіграф – тема, а вірш – варіація.