Раніше... З'явившись у моєму житті зі своїм напором, наполегливістю, нахрапом, він змусив повірити, що в мені може зацікавити не тільки гарненька зовнішність і незаймане тіло. Я запала на його прямолінійність, яка межувала з безсоромністю, але заворожувала. Ніхто й ніколи не дивився на мене так, як він, але коли в очах, що дивилися на тебе як на диво, з'являється люта ненависть, стає страшно від усвідомлення, що в людині померла частина тебе самої, яку ти віддала йому, довіривши. Він забрав те, чого до цього домагався пробираючись до серця, повільно приручаючи, обіцяючи, не даючи обіцянок. Тепер… – Давай, добий. – Навіть не мрій…