«Повернення до Михайлівського» – роман, дві перші книги якого друкувалися свого часу у журналі «Дружба народів», виходили окремими виданнями та викликали серйозний читацький інтерес. Третя і Четверта написані щойно і ще не публікувалися. Дві перші - присвячені цілком особливому періоду в житті Пушкіна: дворічного перебування в Михайлівському, після висилки з півдня в маєток батьків. Він тільки після зрозуміє, що ця вимушена «зупинка» на станції Михайлівське - серед лісів і озер, і снігів, і, часом, окрім самотності - яка спочатку здавалася настільки катастрофічною, була потрібна йому. Бо тут настав час «прощатися одного разу назавжди з пустою розсіяністю» (як він скаже потім про Грибоєдова) і настала черга зосередження в самому собі – яке одне тільки й може врятувати мистецтво в людині. Третя і Четверта книги різко змінюють вектор розповіді: вони стосуються наступних подій у житті Пушкіна та країни – повстання декабристів і розправа з його учасниками, у тому числі з друзями Пушкіна, повернення героя до столиці та важка спроба увійти в контакт з новою владою, при цьому зберігаючи себе як художника в умовах миколаївської епохи. Роман не прагне. насильно всунути образ поета в якусь схему заздалегідь побудованої концепції його життя та творчості. Це лише спроба простежити внутрішній шлях творця – часу створення «Бориса Годунова» та «Євгенія Онєгіна». З іншого боку, і це слід наголосити, «Повернення до Михайлівського» – історичний роман, не роман-біографія, а саме роман, спроба висловити Художника та його Час.