Ви відкрили цікаву пізнавальну книгу про уссурійську тайгу, про полювання та таємні пригоди. І не відкладіть убік цю невелику збірку захоплюючих оповідань, нарисів та казок, доки не дочитаєте її до кінця. Автор яскраво описує дивовижну природу Далекого Сходу, цікаво розповідає про життя єгерів та мисливців, про звички диких тварин. Він добре знає уссурійську тайгу, де багато разів бував кореспондентом приморської газети, зустрічався з промисловцями, тигроловами та іншими аматорами тайгової екзотики. Враження від цих зустрічей і лягли в основу оповідань, що розкривають таємничий, прекрасний, неповторний, але легко вразливий світ. Дослідник Примор'я В.К. Арсеньєв вже стосувався своїх творах теми екології уссурійського краю. Але в його час природа не постраждала так сильно від свого "підкорювача". І треба віддати належне винахідливості автора. Маючи собі такого попередника, як В.К. Арсеньєв із його чудовими книгами "По уссурійському краю" та "Дерсу Узалу", Геннадій Гусаченко, проте, не побоявся випробувати сили на тому ж матеріалі, знайшов свою тональність у зображенні уссурійської фауни. Точність натураліста поєднується у нього з літературним обдаруванням, що є головною художньою гідністю книги. Взаємовідносини людини і живої природи автор показує на прикладах захоплюючих таємничих подій. Вони не втрачають самовладання в небезпеці, не позбавлені гумору і романтизму, вірні життєвому принципу - дбайливо ставитися до тайги та її мешканців. І нехай читачеві не здасться дивним, що дід Димар зображає навколишню природу не властивим тайгові жителі літературним стилем. Ну, який єгер так розписуватиме в щоденнику про те, як блищить крапелька роси? Єгер завжди пише коротко і у справі. Безсумнівно, натуралістичні нотатки діда Димаря, зроблені при світлі коптилки, без художніх домагань, але цікаві точними спостереженнями життям тайги. Зашмальовані сторінки затасканого єгерського блокнота рясніють виразами, далекими від книжкових. Стилістика Димаря, не кажучи про орфографію, теж бажає кращого. Щоденник єгеря, зрозуміло, було прийнято до публікації без редакторської правки. Власне, Самсон Павлович Димар і не думав надрукувати своє "творіння". Записував різні тайгові випадки, як він сказав "просто так, з інтересу". Довелося чимало попрацювати, виправляючи і доповнюючи димарівські нотатки, перш ніж нескладні рядки набули потрібної форми. Працюючи над ним, я намагався зберегти в них головне - безпосередність вражень єгеря про побачене.