За двадцять із лишком років служби в органах держбезпеки Олег Васильович Кустов не скупчив грошей і не дослужився до високих чинів. Єдине, що він уміє – захищати Батьківщину від ворогів. Як зовнішніх, і внутрішніх. В результаті дивного експерименту Кустов перенісся в 1918 і потрапив у тіло Володимира Аксьонова – випускника вчительської семінарії, двадцятирічного ветерана Першої світової війни, який служить журналістом у провінційній газеті. Однак, як відомо, колишніх чекістів не буває. Тому Кустов-Аксенов недовго затримується у журналістах. Він вступає на службу до Надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією та спекуляцією. Ставши чекістом, він розуміє, що вороги залишаються ворогами, в яку б шкуру їх не виряджали, а справжня ВЧК зовсім не схожа на ту «криваву машину», про яку писали ліберальні ЗМІ. >