«Поки не сказано „прощай“» — книга про те, що навіть перед трагічною неминучістю можна жити повним життям, не втрачаючи здатності радіти і любити. Це дуже важко, але можливо, як переконує нас особистим прикладом американка Сьюзен Спенсер-Вендел, мати трьох дітей, журналістка, яка працювала судовим репортером провідної флоридської газети. Їй було лише сорок п'ять, коли у червні 2011 року як грім серед ясного неба пролунав страшний діагноз – бічний аміотрофічний склероз (БАС). Захворювання невиліковне, точна причина його виникнення невідома, і результат завжди фатальний. Але Сьюзен знаходить у собі мужність не піддатися зневірі і гідно прожити відпущений їй термін. Більше того, прожити його з радістю - виконати заповітні мрії, відновити перервані зв'язки, побувати в місцях, які завжди манили її. Так, вона знає, яке їй приготоване завтра, але сьогодні вона живе!