«Деякі великі дороги, що йдуть на північ від Лондона, тягнуться далеко за місто, як виснажені та розріджені привиди вулиць, з величезними пробілами в забудові, але зберігаючи спільну лінію. Тут можна бачити купку лавок, за якою слідує обгороджене поле, потім відома таверна, потім город чи розплідник, потім великий приватний будинок, потім нове поле та інший готель тощо. Якщо хтось вирішить прогулятися однією з таких доріг, він побачить будинок, який мимоволі приверне його увагу, хоча він може важко пояснити причини. Це довга низька будівля, що тягнеться паралельно дорозі, пофарбована в білий і блідо-зелений колір, з верандою, шторами на вікнах і химерними куполами над під'їздами, схожими на дерев'яні парасольки, які можна бачити в деяких старих будинках. По суті, це є старомодний будинок, типово заміський і типово англійський, в заможному стилі доброго старого Клепема. Однак будинок створює враження, ніби він збудований для жаркого клімату. Дивлячись на білі стіни та світлі штори, спостерігач неясно представляє тюрбани і навіть пальми. Я не можу визначити причину цього відчуття: ймовірно, будинок був збудований англійцем, який довго прожив в Індії…»