«Ліна та Єлисєєв пройшли повз. Обернулися. Знову підбігла дівчина, тягла пальці до його обличчя. Він стояв босий, осліплий від протесту. Вони не могли помиритися, бо були молоді. Вони хотіли розвернути життя у свій бік, а воно не розгорталося. Стирчала кутами. Тоді Антон кидає виклик: якщо життя з ним не вважається, то і він не буде зважати на неї. І – босоніж по снігу. Хто кого». Токарєва