Сімдесяті роки, неспокійне та брудне передмістя Челябінська. Виховувала хлопчика мати, яка працювала на двох роботах. Точніше, не виховувала, а іноді цілком педагогічно порола за витівки та погані позначки. Батько пив і бив матір. А хлопчика били «погані хлопці з сусіднього двору». У школі хлопчик намагався не виходити з класу — могли напасти старшокласники, хоч і однокашники часу даремно не гадали. Жах, одним словом. Довгий, нескінченний, холодний жах кожну секунду, щодня протягом кількох років поспіль. Але одного разу хлопчик зробив вибір. Він хрипів від люті і підступних сліз. Під руку попався хлопчина з хуліганськими нахилами, посмішка, якого була стерта разом з рисами обличчя ударом несподіваної сили. У цей момент, мабуть, і народився Боєць.