Страшна хвороба – дифтерія… Тяжко хворіють дорослий син та маленька дочка. Як витримати послане тобі і твоїй сім'ї випробування, не впадаючи у відчай та безнадійність? Як навчитися помічати тих, хто поруч і комусь ще гірше, ніж тобі? З безліччю подібних проблем стикаються герої цієї книги, написаної на межі щирості, але водночас яскраво, живо та поетично. Це книга про те внутрішнє світло кохання, жодна іскорка якого не пропадає даремно.

Зошит, написаний при свічці, ночами, в 1-й Клінічній інфекційній лікарні, в палаті номер 16, у вересні-жовтні 1994 року, – коли Ксюша хворіла на дифтерію. І було їй на початку хвороби 4 роки 9 місяців, а коли ми цю лікарню покинули – 4 роки 10 з половиною місяців. І прожили ми у цій палаті ціле життя…