Тихе, давно покинуте людьми Місто. Патрулі по околицях, червоно-біла стрічка «вовчаку», туман і тиша. На порожніх вулицях і в покинутих будинках причаїлася смерть, багатолика, незрозуміла, невидима. І самотній бродяга, перш ніж переступити незримий кордон мертвих земель, щось шепоче собі під ніс, прислухаючись до шуму далекої патрульної машини. Навіщо він іде туди, щоразу ризикуючи життям? За грошима, щоб прогодувати сім'ю, чи за адреналіном, азартом, чи просто у пошуках свободи від остогидлої сірості побуту? Він ніколи не знайде відповіді на це питання, та й не шукає його, якщо чесно. Для нього давно вже зрозуміло і так, що сталкерів до раю пропускають без черги…