Твор має «коріння» в реальній історії, розповідаючи про пірата — капітана Міссьона, який заснував на о.Мадагаскар поселення — Лібертацію. Один із поселенців убив лемура, і тим самим навлек на поселення Лібертації гнів аборигенів. Аборигени розгромили поселення. Берроуз на фантасмагоричному рівні підводить пояснення вбивства до вчення Христа, якого хтось (Бог?) кинув для чогось на Землю ... «Вчення Христа знаходить сенс на рівні вірусу. Що робить вірус із ворогами? Він відновлює їх проти себе.» Жертви хвороби, якою заразився Сифка Бабірбуту (один із зберігачів могили Міссьйона і лемура), розділяли, як показало розтин, одну патологію: їхні вени були заповнені не кров'ю, але жовто-зеленою сукровицею, що видавала моторошне. Хвороба з неймовірною швидкістю перекинулася в Африку, а потім до Європи та Америки... Лише лемури мають стійкий імунітет проти вірусу, бо вони не говорять, не агресивні, воістину «божі створіння», так званий останній примарний шанс виживання життя та людства. .«Були, звичайно, види, що зникли до появи людини, але Homo Sap зробив свій внесок. Він вбиває заради їжі, але він вбиває і для задоволення, для впевненості. Більше того, він вбиває, щоб потішити цю потворну штуку. Штуку, яка в нього всередині. Потворний Дух, який знайшов гідний притулок у Homo Sap, Потворному Звірі»