«Я ніколи не думала, що мені буде близький Афганістан. Тобто як близький – я змушена була тут перебувати і особливого задоволення не мала. Зими були важкі – всі ці проблеми з електрикою, водою, стріляниною, політичною обстановкою. Весною все розквітало: та мізерна рослинність, що була ще не з'їдена вівцями і не пущена на розпалювання будинків. Троянди, пташки, школярки у чорних сукнях та білих шарфах…»