Найпохмуріший поет вікторіанської епохи, «лауреат песимізму», як характеризують його історики літератури, Джеймс Томсон (1834–1882) за життя був практично не визнаний. Частково виною тому був характер Томсона, що веде самотнє існування, що страждав від безсоння, депресії та алкоголізму. Пам'ятник цьому болючому стану — головний твір Томсона, філософська поема «Місто страшної ночі» (від. вид. 1880), відзначена безвихідним розпачом, жахом перед промисловим прогресом, відмовою від релігії. «Місто страшної ночі» в поемі — це і Лондон, і водночас узагальнений образ світу, ворожої людини. Поема справила сильний вплив на Р. Кіплінга і дала поштовх до створення одного з найважливіших літературних творів XX століття — «Безплідної землі» Т. С. Еліота. Для російського читача поема Томсона є пропущеною ланкою в урбаністичній поезії другої половини XIX — початку XX століття (Ш.Бодлер, Е.Верхарн, Г.Гейм). У книзі публікується перший повний переклад поеми російською мовою.