Шістдесят чотири дні в полоні. Шістдесят чотири дні, щоб втратити або знайти себе. Мене звуть Ава Доннован. Мене викрали у віці 19 років. Я говорила, що зможу вижити, але вся правда в тому, що я врятувалася тільки тому, що він врятував мене. Щоразу, коли він тримав мене в замкненій кімнаті, він оберігав мене. Постійно запитуючи, коли і яким чином ви зустрінете свою смерть, змінює вас. Ваш розум. Але що ви робитимете, якщо це вплине на ваше серце? Що ви робитимете, якщо чоловік, який утримує вас у ув'язненні, такий же зламаний, як і ви, коли проста його присутність забезпечує вам комфорт, якого ви бажаєте всім серцем — коли ви відчуваєте до нього любов, навіть не дивлячись на те, що вам не слід робити це? Ви посміхаєтеся і запевняєте себе, що все в порядку, тому що любов не знає моралі.