"Клер була хвора| я просиджував у неї цілі вечори і, йдучи, всякий раз незмінно спізнювався до останнього потягу метрополітену і йшов потім пішки з вулиці Raynouard на площу St. Michel, біля якої я жив. Я проходив повз стайні Ecole Militaire| звідти чувся дзвін ланцюгів, на яких були прив'язані коні, і густий кінський запах, такий незвичайний для Парижу| потім я крокував по довгій і вузькій вулиці Babylone, і у кінці цієї вулиці у вітрині фотографії, в невірному світлі далеких ліхтарів, на мене дивилося обличчя знаменитого письменника, усе складене з похилих площин| всезнаючі очі під роговими європейськими окулярами проводжали мене півкварталу, - до тих пір, поки я не перетинав чорну виблискуючу смугу бульвару Raspail. Я добирався, нарешті, до свого готелю".