«У грудні 1917 року я написав поему „Петербург“, прочитав її своїм друзям і замкнув у стіл: це був не час для віршів. Через рік купив у обірваного, що мчав в...

«Липень місяць. Їду Волгою в астраханські степи описувати чуму за дорученням редакції. Публіка на пароплаві досить сіра - поговорити нема з ким. І за весь ре...

«Холодно. Побуріла трава на спорожнілому іподромі. Ні дверей, ні вікон біля решток кам'яних будівель... Раніше відділявся високим парканом від Ходинського по...

«Сирим осіннім ранком на втомленій шкапі нічного візника-старого, в обдертому прольотку я тягся по безлюдних провулках між Пречистенком і Арбатом. Була дев'я...

«У московському шулерському світку, який мало відвідував театри внаслідок того, що всі завжди були зайняті картами, користувалася увагою лише одна п'єса «Вес...

«Червень – бойовий місяць московських стрибків, і на світанку до восьмої дев'ятої години ранку власники коней та спортсмени завжди були присутні на роботах. ...

«З усіх театральних знаменитостей моєї юності довше за інших залишалася в живих А. А. Бренко. На моїх очах півстоліття сяяло її життя в безперервній боротьбі...

«Халтура існували здавна, але під іншими назвами, а то й зовсім без назв: перебували підприємці, збирали трупу на одну-дві вистави десь на фабриці на замовле...

«Світало, коли ми з Андрєєвим-Бурлаком вийшли від А. А. Бренка. Народу на вулицях було багато. Несли освячені паски та паски. Тверською йшов народ із Кремля....

«У старі часи не вступали до театру, а потрапляли, як потрапляють не у свій вагон, у в'язницю чи під колеса поїзда. А хто вже потрапив туди – там і лишався. ...

«У тамбовському театрі, у великій кам'яній будівлі, на нижньому поверсі, була величезна комора з двома широкими низькими вікнами над самою землею: одне на пі...

Володимир Гіляровський не писав товстих романів і повістей, але багато його сучасників пішли з пам'яті людської, а він залишився. Не можна забути його – тала...