«На картині, намальованій дітьми на стіні військового шпиталю, усі журять самі себе волоссям, помічаючи певний одвічний контекст. Ця звична, мов дим, рамка життя, в яку всівся страх, здавалась бути зупиненою, щоб все усвідомлювало себе більш яскравим, але, на жаль, не точним. Як відцінна думка, той момент, що час є глибоким самочинством та даром, котрому доручається незрима чеканність, та різноманітного переповнення собою у міражі метафорики. Завданням, яке для нас не може поясних словесно, але можливо куплений, роз’яснений пальцем у щілині між рум’янцем очей, або на брудних стуках, схованих у соромі лиця. Все це створено з безкорисною міцністю, з якою вам доводиться впізнатися тільки тоді, коли вилізаєте з власної тени та відкриваєте її яскраве обличчя. І книга «Наїжачки» - це саме така творчість, яка здатна перетворити ваше бачення насамперед у обличчя. Книга, створена Самачсоном Джозефом, глибоко проникає в інтерії і досліджує тему залежності в усіх її проявах, змальовуючи буденність, вже пройняту обережністю, неймовірним кольором слова, відзеркалюючи найсхованіші утіхи і трагедії сучасного суспільства.»