Її прозвали Мілкою Абеллі за слухняний характер. Чемна усмішка, дбайливий погляд – не дивно, що саме Олена стала улюбленою дочкою свого батька та ідеальною принцесою світу мафії…

Принаймні вона була нею до сьогодні. Зараз все, що вона бачить у дзеркалі, – це руки, пофарбовані кров'ю, наче фарбою.

Сестра Олени збирається заміж за Ніколаса Руссо, дона однієї з п'яти мафіозних сімей Нью-Йорка. Про його репутацію чули всі, і вона темніша за його чорні костюми. Перша зустріч з Ніколасом не залишає у Олени сумнівів: він так само грубий, як і красивий.

Їй не подобається ні цей чоловік, ні те, що він уособлює, але це не заважає її серцю битися щосили ніби дощ по склу, коли він поруч, а шкірі покриватиметься мурашками від одного звуку його голосу.

А ще він завжди поруч. Говорить їй, що робити. Він змушує її тіло горіти, і це зовсім не те, що вона має відчувати у присутності нареченого сестри. Олена, може, і Мілашка Абеллі для оточуючих, але вона починає розуміти, що їй до смаку темрява, грубі руки та очі кольору віскі.

Уникнувши одного скандалу, вона навряд чи може дозволити собі бути втягнутою в іншу. Крім того, навіть якби Ніколас і належав їй, усі знають, що не варто закохуватися в мафіозі…