- Ні, - Вадим підібгав губи. — Мене не цікавить ваша пропозиція. — Ні, Вадиме, ти не зрозумів, — Михайло раптом різко подався вперед і буквально навис над Суворовим наче хижий птах. - Твоє бажання мене не хвилює. Ти маєш тиждень, щоб закінчити тут усі справи і прилетіти до Санкт-Петербурга. Про речі не турбуйся, і за будинком теж доглянуть. — Ні, це ви не зрозуміли, — Вадим вчепився пальцями в набалдашник тростини до побілілих кісточок. Він був розлючений. — Я нікуди не поїду. — Поїдеш, — спокійним, але моторошним голосом відповів Михайло. І Суворов чомусь йому повірив. — Якщо хочеш, щоб з твоїм другом та його бізнесом усе було добре, поїдеш.