""Зал для конференцій № 5" був невеликим, людина на тридцять, і нагадував шкільний клас. Столики з листами паперу, ручкою і пляшкою води - це видавництво "Рококо" потурбувалося про своїх авторів - і стіл для викладача навпроти.

Слабо пахло хвоєю - від величезної ялинки, що стоїть в холі, - і морозцем, що все ще дихав в складках пальта і шуб, звалених на задніх, вільних столах. Молоді і не дуже молоді жінки розсаджувалися, знайомлячись попутно.