У прозі Леоніда Андрєєва химерно переплелися трепетна емоційність, дійшлий інтерес до повсякденності російського життя і часом ірраціональний страх перед кошмарами "залізного століття". Любов і смерть, жорстокосердість і духовна стійкість людини - ось головні теми його повістей і оповідань, що стали одним з вищих досягнень російської літератури початку XX століття.