Насильство над жінкою - найпоширеніше порушення прав людини у світі. Сексуальне насильство не обійшло стороною жодну країну, жодне суспільство, яким би просунутим і глибоко релігійним воно не було. Різниця лише в тому, що десь жертва насильства може звернутися по допомогу до близьких, а десь - ні, адже її не лише зроблять винуватою, але і ганьбу змиють її ж кров'ю.

Кавказ завжди славився строгими устоями і високими вимогами до жінок, за невідповідність яким покарати могли смертю. Саме тому у жертв згвалтувань на Кавказі, окрім основних (відчуття провини, страх перед загрозами насильника, страх перед поліцією, суспільством, партнером, упевненість, що злочинця не покарають, небажання знову занурюватися в увесь цей кошмар), є свої причини для мовчання - страх перед звинуваченням від родичів і вбивство честі.

"Не мовчи" - це біль, страх, відраза, страждання, безвихідь, беззахисність, які випробовує жертва. Це можливість побачити очима жертви увесь жах насильства і зрозуміти повною мірою, що жертва не може бути винуватою. Адже вона не вирішує, бути їй згвалтованою або ні, це рішення насильника. Це можливість відмовитися від жахливого стереотипу і більше не бути причиною мовчання жертв насильства, а рівно і причиною свободи насильника.