Коли крокувати вже нікуди, а минулий шлях перекреслений повністю і безповоротно, то залишається тільки дихати. І навіть це робити шалено складно, адже спогади продовжують роз'їдати, як і життя, триваючи, підносить неприємні подарунки. У мене не залишилося нічого, окрім болю. Саме цього почуття, улюбленого тим, хто опустив мене на коліна і змусив випробувати смак шампанського на своєму тілі. Нікуди більше рухатися. І тепер мені належить знову навчитися дихати.