"У кущах бешкетували птахи.Схил балки покривала щільна, густа маса ожини і барбарису - ідеальне місце для гніздів'я і годування, тому недивно, що тут прямо-таки аж кишів птах. Самозабутньо марнували трелі зеленушки, щебетали чечітки і славки-тинівки, раз у раз лунало звучне "теньк-теньк" зяблика. "Зяблик тенькает до дощу", - подумала Мильва, мимоволі поглянувши на небо. Хмар не було. Але зяблики завжди тенькают до дощу. А трохи б дощу не завадило".