У камері смертників чекає свого останнього дня людина, яка прекрасно знає : більше сподіватися йому нема на що. Але поки що він ще живе. Мислить. Відчуває. Згадує.Віктор Гюго, активний супротивник страти, пішов, заради вищих цілей, на літературну містифікацію - в 1829 році він опублікував невелику повість "Останній день засудженого до смерті" анонімно, під виглядом справжнього щоденника засудженого до вищої міри покарання. Послідував сенсаційний успіх, а услід за ним - варто було відкритися імені автора - таке ж небувале цькування Гюго в пресі.Проте імена огудників давно забуті, а повість як і раніше залишається одним з найсильніших творів на захист невід'ємного права людини (нехай навіть злочинця) на життя.У збірку також входить п'єса "Рюи Блаз", що відноситься до "романтичного" періоду творчості Гюго.