Похід на захід, до Центру, свідомо провальна справа. Морок там сильніше. Справжній, жирний і безперечний. Не дрібна брудна погань, що настирно повисає на ногах і намагається виклювати очі, - справжня пітьма. Община вже посилала туди людей. Три загони по вісім чоловік - усі згинули. А людські ресурси потрібно берегти. Свої все без виняток. І головне тут слово "свої". Чужака ніколи не жаль. А він в клані чужої. Так, влучно стріляє і швидко бігає. Так, уміє виживати у будь-яких умовах, спати в землі, дихати під водою. Але не "свій". Значить, він і піде туди, звідки ніхто не повертався. Але смерть поблажлива до героїв. Неначе дає їм шанс показати, чого вони варті.