У темному небі, розкинувши величезні крила, парив чорний дракон - яскравий золотий гребінь його переливався в місячному світлі, подібно до полум'я. Навколо нього намотував круги білий дракон, гребінь якого сяяв зоряним сріблом.Деякий час вони продовжували свій політ, схожий на бойовий танець, але ось білий дракон заревів і атакував чорного - його удар був настільки сильним, що супротивник почав падати. Але вже в наступну мить він вирівняв політ і сам завдав хльосткого удару - білий дракон ледве встиг ухилитися.Вони носилися один за одним, взрезая небо велетенськими перетинковими крилами, їх гребені - срібний і золотий, виблискували серед зірок, немов нитки тайновязи, із звіриних глоток раз у раз виривався потужний драконівський рик, повний люті і болю через те, що сили рівні і неможливо дістати супротивника, неможливо перемогти.