Кінець світу підкрався непомітно.І, чесно кажучи, дуже вчасно.Така основна думка самого постмодерністського роману Дугласа Коупленда, про який критики писали : "Сюжет, гідний Воннегута, автор виклав в саркастичній манері Брета Истона Эллиса".Реальність, фантастика і гротеск переплітаються в цьому непростому і дуже цікавому творі настільки тісно, що підібрати для нього жанрове визначення дуже важко. Його можна назвати іронічною антиутопією, соціальною сатирою, інтелектуальною фантастикою і навіть "романом дорослішання", але для читача важливіше інше: від цієї книги просто неможливо відірватися.