Затверджуючи роль свідомості в поведінці своїх героїв, Ібсен будує дію своїх п'єс як невідворотний процес, що закономірно веде до певного результату. Тому він рішуче відкидає які б то не було сюжетні натяжки, всяке безпосереднє втручання випадку в остаточне визначення долі своїх героїв. Розв'язка п'єси настає як необхідний результат зіткнення протиборчих сил, все йде своїм звичаєм відповідно до мотивів, вчинків і наслідків.