"Розводитися було страшно. Здавалося, цей побут, ці діти - все обвалиться, накриє і погребе. Але рік пройшов, небо не рухнуло. Я вивчив телефон домоуправління і шукаю макарони зі знижкою. Купив танк з антеною і дзижчу їм по квартирі. І залізницю завів, площею в півтори кухні. Нарешті з'їв три еклери підряд, як обіцяв собі в дитинстві. Вже в цьому житті я можу спати вдень. Можу плутати дні тижня, купувати непотрібні речі. І ніхто не скаже, що гроші витрачені даремно.Коли в ліжку ворочається одна і та ж жінка, це добре. Не пам'ятаю чим, але я був задоволений. Мені подобалося спостерігати як кошлата і невдоволена з ранку, дружина стає доглянутою і милою вже до вечора. Чи не дуже милою. Всяке бувало. Рік пройшов, життя колоситься. І дай нам Боже не нудьгувати про тих, хто нас не любить".