Золоті руки переплавлені, серце, подароване дівчині, пульсує в скляній банці, по вулиці хитається самотня гармонія. Перший роман Володимира Сорокіна став пустотливим танцем на кістках соцреалізму : письменник матеріалізував колишні метафори і додав до них нову - норму. З нормальної точки зору тільки злочинець або божевільний може відмовитися від цього пропуску у світ доброчесних громадян - символу кругової поруки і співучасті в мерзенності."Норма була написана в розпал застою і видана вже після розпаду СРСР. Сьогодні, на тлі спроб відродити радянський міф, роман придбав нове звучання - як і вічні питання про стосунки художника і натовпу, моралі і доцільності, про шляхи опору державному насильству і пропаганді.