В основі оповідання лежить враження із життя. Той будинок, праворуч від яру, на Вашингтон-стріт в Уокігані. Щодня дорогою до школи я проходив повз його задній фасад, напівприхований деревами, і ворожив, хто там живе. Що за дивне життя ведуть його мешканці… і чи є діти? Вони не траплялися мені жодного разу. Однак я ходив повз: до школи однією дорогою, зі школи — другою, дном яру, дивився нагору, і там був цей будинок. І в мене розігрувалося уяву. Я не бачив ні душі, але мені приходили думки: «А що, якби я був хлопчиком, який мешкав у будинку, а що, якщо мешканці також думають про зовнішній світ, як я — про нутрощі будинку?» Іншими словами, їм здається, що зовнішній світ порожній, як мені здається, що всередині немає нікого.