— Зараз, моя крихта. Потерпи. Трохи зовсім залишилося,— йшла і тихо шепотіла, погладжуючи живіт, що випирає. Звідусіль лунали крики та веселий сміх. І не дивно, адже до нового року залишалося кілька годин. Мимо пробігла усміхнена парочка. - З наступаючим! - вигукнули вони хором. - З наступаючим! — луною відповіла я. — Привіт, люба! — відповіла тітка, що чергувала у святковий вечір. — Чого в такий час завітала? Невже народжувати зібралася? — Народжувати,— усміхнувшись, видихнула я. Двері в мою палату відчинилися, увійшов молодий лікар. — Лягайте на хрест… — він різко замовк і витріщив свої очі на мене. - Ти?