Лера і Тоня, залишившись без батьків, живуть у будні у тітки Поліни, а на вихідних - у тітки Аліни. Останню жахає, що дівчатка люблять пустувати, бруднитися і завдавати маси турбот. Лерка дуже боїться сувору тітоньку, але ще більше – її сусідку, Серафиму Ігнатівну, називаючи її Бабою Ягою, хоча та виглядає доброю. Справді, сусідка виявляється доброзичливою: вона знайомиться з дівчатками і починає запрошувати їх до себе. Як з'ясовується, Серафима Ігнатівна знає багато незвичайних речей та може змінювати долі людей. Випадково тітка Аліна виявляється залученою до однієї історії, яка приймає небезпечний оборот. Тільки дівчатка знають про те, що все почалося з цікавості Лерки, але мовчать про це, боячись, що їм перестануть довіряти. До того ж, їх забирає до себе тітка Поліна, яка приїжджає так раптово, що вони не встигають нічого зробити. Клубок подій заплутується все більше і його кінець заводить дуже далеко. Однак історія закінчується цілком благополучно, хоч і не без втрат.