Це історія давніх часів, часів до катастрофи, що змінила обличчя світу, — до того, як затонула Атлантида.

На материку Атлантида жило багато різних племен. В одному з них – племені Долини Тигрів – народився Кулл. Хлопчику навряд чи виповнилося три, коли всі його близькі загинули під час жахливої повені. Залишившись сиротою, хлопець здичав і навчився жити з тиграми та вовками. Через кілька років його підібрало і прийняло інше плем'я. Якийсь час все йшло за заведеним порядком, але підліток Кулл вчинив так, як, на думку оточуючих, чинити не слід. В результаті йому довелося вирушити у вигнання та залишити Атлантиду. Спійманий лемурійськими піратами і прикутий до гребної лави на галері, він зумів повернути долю у свій бік, невдовзі завоював свободу, а потім уже, років 19 від роду, став капітаном і отримав свою власну галеру. Після того, як його корабель затонув біля берегів Валузії, колишній пірат, не гаючи часу, пробрався в гори і став розбійником. Потрапивши до служителя закону, Кулл був поставлений перед вибором — або померти, або виступати гладіатором на арені. Він зумів не лише вийти переможцем із численних сутичок, а й знову здобути свободу. Вирішивши вести «спокійніше» життя, Кулл вступив на службу в армію Валузії і досить швидко став її командувачем. Варвар з Атлантиди завершив своє кар'єрне зростання років у тридцять із чимось, коли став правителем Валузії (попередньо вбивши деспотичного короля Борну). Втім, навіть корона не позбавила Кулла пригод, в основі яких лежали як забобони його надто цивілізованих підданих, так і різноманітні ідеї сусідів-королів. Кулл ніколи не втомлювався сумніватися в правильності традицій, а часом навіть дозволяв собі вдаватися до філософських роздумів. Невдалий замах політичних ворогів дав Куллу можливість вивернутися з-під гніту звичаїв і оголосити: «Я король, держава, закон!».