Він жив своїм звичайним життям І в далечінь з надією не дивився. Все було, як йому хотілося, Мріяти про більше і не наважувався. Але тільки її випадково зустрівши, Розверзлася перед ним земля І небеса до ніг впали ... Життя без неї було порожнім. Він йшов назустріч їй, не знаючи Про те, що буде попереду, Але вірив, що кохання під силу Не тільки життя йому врятувати. Губами губи висушуючи, З Чаші жадібно питиме: Вона дана йому в нагороду, А він народжений її любити.