Ще ввечері я готувалася до весілля, а вже на світанку покидаю столицю, лише дивом уникнувши небезпечної пастки. Якби я знала, куди мене відправлять, щоб приховати від недоброзичливців! Приєднатися до групи бойових магів як штатний артефактор біля меж розлому — здавалося б, що може бути гіршим? А ось і може! Наприклад, спроба витурити мене з загону, що впав магічний захист або одержимий темрявою товариш по службі. А ще командир — мій колишній коханий, котрого хочеться придушити. І чому в мене почуття, що уникнувши однієї пастки, я потрапила в іншу?