Шість років тому я була просто Валерією Гаріною — маминою розумницею, татовою булочкою. У мене було все — в дитинстві ручної поні, в юності — кришталеві туфельки. що я любила і залишив подихати з голоду під мостом. Саме там мене знайшов мій особистий Диявол. і новий план нещадної помсти всім кривдникам, бо стерва Валерія Ван дер Віндт не знає ні співчуття, ні жалості. І любити більше теж не вміє. Зовсім. Нікого. Ніколи.