— Ти виходиш заміж, — суворо каже батько. — Я вибрав тобі гідного чоловіка. - Чого? — сіпаюся, як від ляпаса. — Але ж я не хочу заміж. - Ти подивися на себе, - він роздратовано пирхає. - Кому ти потрібна така дефектна? Поки що молода, ще можна прилаштувати, а далі? - Морщиться і відмахується. — Це вирішене питання. - Мені всього вісімнадцять! За що ти так зі мною? — зрадницькі сльози все ж таки пробиваються назовні. - Я ж не люблю його. - Я все сказав. Калим за тебе заплачено. Назад дороги немає. - І я теж! — кричу зло і тупаю ногою. — Я не вийду заміж проти волі! *** Мій світ, всі мої плани руйнуються. Очі застилають сльози, а в пам'яті так і стоїть крива посмішка Ворона. Він єдиний міг мене врятувати, але став смертю. ІСТОРІЯ ВОРОНА