Долина, де немає місця поганому. Де не творять зла, не замикають двері та не ділять дітей на своїх та чужих. Куточок, що століттями відрізаний від світу, що не знав воєн і повстань, неквапливий, пронизаний сонцем, напоєний ароматами сіна, меду та свіжого хліба, що дзвінить голосами птахів і звуками флейт. Як це - з дитинства не знати нічого, крім кохання, ласки та розуміння? І чи не стане тісно одного разу в цьому лагідному світі окриленій душі?