Руслана, збираючись на весілля до подруги, і подумати не могла, що в ніч урочистості опиниться в руках стурбованого пожадливістю чоловіка. А вирвавшись із полону, лише ще більше його розпалить. І навіть відстань чоловікові не завада. — Я вже в туалет хочу. — Ти вже тут. — виривалася, і, підбігши до замкнених дверей і посмикавши, зрозуміла, що замок не піддається. — Випусти, — наказала, стоячи до нього спиною. тебе, Руда. Завела мене одним поглядом своїх котячих очей. — Але я не хочу тебе, пусти. — Залишися зі мною цієї ночі. Я обіцяю бути ніжним та щедрим.